Більшість любителів лягавих собак, особливо це стосується молодих мисливців-початківців, роботу собаки сприймають тільки тоді, коли собака “став”. Як я розумію, стійка для них – це своєрідний знак того, що вони володіють уже поставленим собакою.
Стійка – це апофеоз, тривалістю лише кілька хвилин, а то й секунд, роботи лягавого собаки. Здебільшого під час полювання ми бачимо перед собою пошук. І від того, як собака шукає залежить не лише результат (хоча він насамперед), а й естетика.
Бувають дні, коли я не можу знайти птицю, відпрацювавши 3-4 бретонів. Але при цьому задоволення та емоції від роботи собак, виражені в пристрасті, швидкості, динаміці пошуку, часто вищі, ніж виходи із закінченими посередніми роботами.
Що робити, щоб лягава почала шукати?
У першій частині статті я висловився про те, що потрібно молодим мисливцями, які не мають досвіду в постановці лягавих, щоб почати працювати з собакою. Ще раз підкреслю, це один із методів роботи, в жодному разі, не претендуючи на догму чи правило. При цьому, спираючись на те, що початківці не мають досвіду натаски. Часто – це перші собаки. Часто ці люди слабо розуміють своїх лягавих. Нижче я спробую розвинути тему пошуку, звернувши увагу, на мою думку, на важливі аспекти натаски лягавих саме для початківців , а також тих, хто цього ніколи не робив.
Види дичини, які слід використовувати для натаски
Раніше, особливо добре це знають адепти правил 81-го року, найкращим об’єктом для натаски вважався дупель. Не розвиватиму цю тему далі (добре по ньому ставити собаку чи ні), т.к. по цій птиці зараз працювати неможливо (суш, відсутність заливних лук і ін.)
Парна куріпка є одним із найкращих об’єктів для натаски лягавої. Її умови проживання, звички та доступність роблять її дичиною номер 1 для постановки. Можна використовувати і зграйну куріпку, якщо час роботи припадає на осінній сезон.
На відміну від куріпки, перепілка, особливо під манком, погана для підготовки молодого собаки. Та й взагалі, якщо й говорити про перепілку, то потрібно відразу визначитися, що птах НЕ ПОДМАНОЧНИЙ! Це важливо!
Перепел, якого зібрали на полі за допомогою манка, поводиться неприродно, залежно від місцевості, може активно переміщатися, перетворюючи поле на “курятник” набродів, що дуже негативно впливає як на пошук так і на манеру роботи (якщо хочете, чуття) легавої. Його використання як об’єкта для натаски не рекомендую. Нічого хорошого, окрім “боків”, це дати не може.
Місце для відпрацювання пошуку
Відкритий, великий простір, з нещільною рослинністю для того, щоб собаці було комфортно рухатися. І ось тут найцікавіше, враховуючи реалії сьогоднішнього дня, знайти поля, які задовольняли б цим вимогам, та ще й з дичиною – не просто.
Основна проблема для відпрацювання пошуку лягавої – відсутність місць, які підходять для натаски
Якщо говорити про Україну, то не погані місця для роботи з лягавими собаками є, хіба що, лише на півдні. В інших регіонах або мало птахів, або немає полів через сучасну діяльність аграрних корпорацій. Звідси і бажання мисливців-початківців використовувати те, що є. А що є? Правильно, підманочний переспів! І замість динаміки, швидкості, обшуку місцевості, ширини та видобутку – ми отримуємо собаку, яка повзає по набродах, намагаючись колупати їх верхом, низом, боком і ще не зрозумій як. На це звертаю увагу тих, хто хотів “ставити” собак за допомогою перепела, зібраного манком.
Бажання побачити перші стійки лягавої хоч по якійсь дичині перетворюють перепела, якого зібрали на полі за допомогою манка, в основний об’єкт натаски, що робить собаку, в результаті не цікавою, щеплюючи, в більшості випадків, їй неправильні стереотипи поведінки під час роботи.
Погодні умови
Напевно, не треба говорити, що вітер – це основа для роботи з лягавою. Якщо лягавого собаку завжди пускали проти вітру – це гарантує те, що Ви, як кондуктор, зробили все, що могли. І якщо вітер її не навчив, за деякий вагомий період, роботі по птиці, то ви навряд чи зможете щодо цього щось змінити.
Пускати лягаву завжди проти вітру!!!
Як би не хотілося, враховуючи місцевість та умови на даний момент змінити це правило – ніколи не піддавайтеся на цю спокусу. Завжди проти вітру!
Серед своїх друзів я частенько чую шапкозакидальні настрої: вітер дай, вологу дай, птицю дай… У тому сенсі, що я тут свого Бобика випущу і будуть роботи хоч є вітер, хоч ні, хоч волого – хоч сухо. Ніколи не приймайте ці умови! Так кажуть дилетанти! У них немає поставлених собак, тому вони “хитаються” в безвітря, колупаючи перепелів слідом. Але такі собаки марні за своєю суттю: вони ніколи не зможуть обшукати поле, знайти птаха там, де його мало (власне, для чого і потрібна лягава), а тим більше більшість з них нездатна працювати верхи (я вже мовчу про роботу в “Птицю”). Неодноразово стикався на полюваннях з тим, що знаходився розумник, “рвався в бій” на світанку, коли вітру ще “нуль”. І згодом, найкращим рішенням виявлялося – піти убік і почекати ще 20-30 хвилин, щоб розпочати напуск. І ще жодного разу не пошкодував.
Пускаємо тільки тоді, коли дме стійкий, відчутний вітер!
Поведінка кондуктора
Я не буду оригінальним у цьому питанні і відправлю бажаючих вчитися та прогресувати до групи фейсбук – “Псарня”. У цій групі створено пост : УНІВЕРСАЛЬНІ 10 ПРАВИЛ НАТАСКИ МОЛОДОГО ЛЯГАВОЇ СОБАКИ. Рекомендую до вивчення та підписуюсь під кожним пунктом цього списку. Для тих, хто не зареєстрований на ФБ або є проблеми доступу до цього контенту, дозволю процитувати ці 10 правил (посилання як на групу, так і на статтю навів вище):
Попередні умови.
- Собаці має виповнитися мінімум 8 місяців.
- Собака має бути соціалізована, вихована (див. «Поведінка собаки», Мичко)
- У собаки під час натаски має бути режим. Годувати одночасно. Увечері один раз мінімум за 12 годин до виходу в поле. Якщо собака міститься не у вольєрі, то вигулювати (не гуляти!) по можливості коротко – сходила до туалету та додому. При домашньому утриманні щонайменше на період натаски свобода собаки повинна бути обмежена клітиною.
- Собака має бути привчена до команди, за допомогою якої її можна підкликати до себе. Найкраще, щоб це був довгий свисток.
- Забути всі семінари та книги за натхненням. Жодного ОКД!
10 ПРАВИЛ.
- Пускати тільки у відкритий сезон полювання на ті види дичини, які доступні і на які планується проводити полювання з лягавим собакою. Виняток: парна куріпка до початку гніздування, за умови її достатньої кількості та розосередження у відкритих угіддях.
- Пускати собаку легким поштовхом, трохи піднявши її за нашийник у напрямку, перпендикулярному до вітру. Пускати коротко. Максимум 30 хв. У середньому 15 хвилин. Можна і потрібно коротше, якщо собака втрачає інтерес раніше або якщо була чудова робота до закінчення запланованого часу на запуск.
- Пускати тільки за наявності вітру і лише на вітер.
- Пускати в місцях, де є можливість зустріти пернату дичину протягом 15 хвилин. Постаратися за 15 хвилин забезпечити бодай одну зустріч із птахом. Підсадний птах не використовувати! Манок на птицю не використати! Корду не використовувати! Жодні засоби корекції поведінки не використовувати!
- Самому йти прогулянковим кроком на вітер у вибраному напрямку прямо. За собакою, що переміщається, на всі боки не ходити. При втраті собаки з виду більше ніж на 2-3 хвилини пройти у бік догляду собаки, щоб перевірити, чи не варто на стійці. Під час пуску собакою не керувати. Максимум, вказати жестом у напрямку, куди собака і так рухається. Проходи собаки ззаду та завороти всередину ігнорувати. У разі частих та тривалих затримок на слідах собаку від них відкликати короткими енергійними свистками. За одним і тим самим місцем поля собаку не пускати, за винятком перезапусків після стійок, що не закінчилися підйомом птиці. Тільки вперед і лише на вітер!
- Пускати, бажано, не рідше за три рази на тиждень. Пускати, бажано, у різних місцях угідь – міняти поля. Пускати не частіше двох разів на день за умови тривалої перерви між пусками.
- Підходити до собаки на стійці ззаду та збоку. При зльоті птиці з-під стійки собаку заохочувати голосовою командою, що схвалює, демонструє Ваше задоволення. Під час зльоту птиці собаку не зупиняти. Стріляти лише з-під стійки після початку переслідування птаха собакою. Постріл спочатку виробляти зі стартового пістолета і тільки коли собака відійде на достатню відстань від натасчика, переслідуючи птаха, що піднявся. Оцінити реакцію на постріл. Якщо реакція нормальна, то можна починати робити постріл і в момент зльоту птиці. Якщо і тут реакція нормальна, то можна починати відстріл птиці, але тільки за умови її повноцінного відпрацювання стійкою. Якщо перша реакція на постріл не нормальна, постріл не робити. Чекати. Стійку не стимулювати. Чекати. Якщо при підході шльондра до собаки на стійці птах не злітає, то можна дати команду на підводку. Команду давати тихим голосом за відсутності просування та зльоту птиці можна легким торканням холки симулювати просування собаки вперед. При натисканні на вальдшнеп підводку не стимулювати – вибрати зручне місце для стрілянини і чекати. Можна стимулювати зліт птиці, кинувши камінчик або жменю дрібного дробу на місце, куди вказує собака.
- Зі стійки не відкликати. За відсутності птиці після підведення та при втраті концентрації собаки на стійці або на підводці брати собаку на повідець, відходити з нею метрів на 15 -20 тому і в бік, звідки прийшли та перезапускати.
- Як тільки на підводці собака опускає голову вниз, починаючи шукати слід, або починає крутити головою на всі боки, що свідчить про втрату птаха з чуття, брати собаку на повідець, відходити назад і вбік і перезапускати.
- При підході до поля та виходу з поля вести собаку на повідку. При втраті собаки у полі собаку не шукати. Зачекати деякий час, а потім повертатися до місця початкового запуску і чекати там. Можна давати іноді команду на заклик. При поверненні собаки собаку приголубити.
P.S. Щоб прискорити процес натаски, можна пускати в парі з досвідченим собакою, привченим працювати в парі, за умови відсутності у неї пороків у роботі. Можна також пускати кілька молодих собак одночасно, особливо, це бажано для острівних лягавих, але це вимагатиме більшої напруги від натасчика, оскільки в такому разі ймовірність втрати контакту з собаками буде набагато вищою.